Пасивний вогнезахист — захист будівельних конструкцій і комунікацій у будівлях та спорудах з метою підвищення їх стійкості до впливу факторів пожежі (полум’я, температури, продуктів згоряння тощо).
Вогнезахист виконується для будівельних конструкцій з металу, залізобетону, деревини, кабельної продукції, повітроводів, пластмасових труб.

Вогнезахист дерев’яних конструкцій.
Вогнезахист – це зниження пожежної небезпеки матеріалів та конструкцій шдяхом спеціальної обробки.
Вогнезахист є одним з основних заходів, спрямованих на забезпечення пожежної безпеки та необхідного ступеню вогнестійкості будинків і споруд, зниження пожежної небезпеки матеріалів та виробів
Вогнезахист здійснюється:
• просоченням матеріалів антипіренами;
• покриттям поверхні вогнезахисними фарбами;
• обмазкою вогнезахисними пастами;
• покриттям поверхні вогнезахисними штукатурними розчинами;
• покриттям вогнестійкими склообоями;
• захистом конструкцій жорсткими екранами: вогнестійкими листами, плитами, панелями тощо.

Згідно Правил пожежної безпеки в Україні дерев’яні конструкції в будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім V, повинні піддаватися вогнезахисній оборобці, за винятком вікон, дверей, воріт, підлоги, вбудованих меблів, стелажів, якщо в будівельних нормах не зазначені інші вимоги.

Пошкодження вогнезахисних покриттів (штукатурки, спеціальних фарб, лаків, обмазок тощо) будівельних конструкцій, горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, повітроводів, металевих опор та перегородок повинні негайно усуватись.
Після обробки (просочення) антипіренами дерев’яних конструкцій, тканин та інших горючих матеріалів повинен бути складений акт про проведення роботи підрядною організацією. Після закінчення термінів дії обробки (просочення) та у разі втрати або погіршання вогнезахисних властивостей обробку (просочення) треба повторити. Перевірку стану вогнезахисної обробки (просочення) слід проводити не менше одного разу на рік зі складанням акта перевірки.

Деревина, незважаючи на всі свої позитивні якості, потребує серйозного захисту не тільки від шкідливих комах, грибка і цвілі, але і від займання. На сьогоднішній день не існує такого універсального засобу, який би на 100% перешкоджало спалаху і, відповідно, зміни зовнішнього вигляду під впливом вогню. Але вогнезахист дерев’яних конструкцій сучасними препаратами (антипіренами) сприяє тому, що процес загоряння значно ускладнюється. Для цього використовуються різноманітні просочення, пасти, обмазки і лакофарбові матеріали.
Препарати, залежно від свого складу і виконання, можуть реагувати під час контакту з полум’ям по-різному. Завдяки одному засобу на поверхні деревини утворюється захисна плівка. А інший антипірен сприяє виділенню негорючого газу, який також перешкоджає загорянню деревини.
Найбільшою популярністю серед усіх протипожежних засобів користуються просочення. Функція даних засобів полягає в тому, що вони виключають можливість займання при короткочасному контакті з вогнем. Крім того, вони сприяють самозагасання при тривалому впливі полум’я на деревину. Не тільки ці якості є привабливими для споживача. Просочення, на відміну від паст, обмазок лакофарбових матеріалів, не порушують текстуру деревини.
У свою чергу, просочення діляться на водорозчинні та органорозчинуючі. Більш широким попитом, зрозуміло, користуються засоби першої категорії препаратів, у складі яких відсутні хімічні інгредієнти і добавки. Але вогнезахист дерев’яних конструкцій органорозчинуючі просоченнями також має свої незаперечні достоїнства. Головне, що санепіднагляд схвалено застосування більшості даних препаратів.
Спосіб обробки деревини антипіренами в природних умовах виконується поверхнево, за що його так і назвали – поверхневий. Але такий спосіб теж досить ефективний. Крім того, перевагою даного методу є те, що можна виконати всі роботи своїми силами, без залучення робітників. Тільки працюючи з препаратами, необхідно ретельно дотримувати техніку безпеки і заходи перестороги.
Перед початком робіт слід переконатися в тому, що дерев’яний елемент згодом не буде піддаватися механічній обробці. Іншими словами, деревину не оструганную, не розпиляють, не поміняють зовнішній вигляд теслярських та столярних інструментів. В іншому випадку, робота не принесе бажаного результату.
Вогнезахист металевих конструкцій.
Протипожежні норми проектування будівель і споруд регламентують такий параметр пожежної небезпеки в будівництві, як межа вогнестійкості. Фізичний сенс його полягає в здатності конструкцій зберігати свої експлуатаційні властивості протягом певного часу при теплових впливах в умовах пожежі.
Межа вогнестійкості конструкцій встановлюється виходячи з умови мінімізації часу до настання однієї з ознак граничного стану (втрати цілісності, несучої та теплоізолюючої здатності будівельних конструкцій).
Вогнезахист металевих конструкцій є складовою частиною системи заходів щодо забезпечення пожежної безпеки і вогнестійкості будівель та споруд.
Нормативна величина межі вогнестійкості металоконструкцій встановлена ДБН В. 1.1-7-2002. Серед способів захисту металевих конструкцій з унормованою межею вогнестійкості одним із найбільш ефективних є покриття конструкцій вогнезахисними сумішами, які при дії пожежі утворюють теплоізолюючий шар, що піниться.
В залежності від товщини нанесеного вогнезахисного складу покриття забезпечує межу вогнестійкості, необхідну згідно технічного завдання. Незахищені металоконструкції мають досить низьку межу вогнестійкості ~ 0,25 г.
Метал, хоча і є негорючим матеріалом, але має велику теплопровідність. За допомогою нанесення вогнезахисного покриття забезпечується висока опірність конструкцій дії вогню і високих температур.
Згідно з нормативними документами України (ДБН В. 1.1.-7-2002, Пожежна безпека об’єктів будівництва) межею вогнестійкості конструкції вважають час від початку вогневого впливу при стандартному температурному режимі до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості (СТ РЕВ 383 — 87).
Для металоконструкцій таким станом є перевищення середньої температури металевого елемента зразка над його початковою температурою на 480 ° С.